.
 
.





Відкрита бесіда

Шановні батьки!

В розділі «Відкрита бесіда» ми пропонуємо вашій увазі відповіді на найбільш розповсюджені запитання.

Сподіваємось, що матеріали даного розділу будуть вам цікавими і корисними.

 

Питання батьків: «Моїй дитині 5 років. Останнім часом я стала помічати чужі дитячі речі – іграшки. На мої питання: звідки ці іграшки, хлопчик відповідає: «Я взяв погратися». Цей момент є проблемним? Як поводити себе в цій ситуації? 

Відповідь психолога:

     «Давайте згадаємо: практично у кожного з нас коли небудь з’являлося бажання присвоїти щось чуже, інколи ми навіть говоримо це в голос: «Добре було б банк пограбувати чи ювелірний магазин», чудово розуміючи,  що ніколи не підемо на це. А інколи батьки дійсно дозволяють собі взяти на очах у дітей щось чуже: яблука з сусідського саду, газети з чужого ящика і т.п. На жаль, і наша культура останнім часом пропагандує дещо інші цінності (благородні розбійники, насилля в ім’я добра та ін.)

Що відчувають батьки коли зустрічається з дитячими крадіжками? Розгубленість, страх, сором. І, природньо, виникає питання, як себе вести і що робити в цій ситуації.

Діти, до моменту оцінки їх вчинку дорослими, не розуміють, погано вони вчинили чи добре. В два роки малюк не усвідомлює, що є чужа власність, для нього все спільне, але в п’ять – сім років крадійство говорить про певні пробіли в моральному вихованні (мова не йде про дітей, що живуть в неблагонадійних сім'ях) і для батьків це дзвіночок, щоб замислитися: чи все в порядку у дитини, чи не відчуває вона дискомфорт, можливо, навіть і в сім'ї (холодність, байдужість безпосередньо до дитини, незадоволеність її життєвих потреб, відчуженість між батьками і т.п.). Можливо таким чином, дитина хоче привернути до себе увагу батьків, навіть ось таким негативним способом.

     Звичайно, краще попередити крадіжки, виховуючи у дитини правильне відношення до чужої власності, обов’язково звертаючи увагу дитини на переживання людини, яка втратила щось. «Буде тобі приємно, якщо хтось візьме без дозволу твою улюблену іграшку? Якщо тобі захочеться взяти щось чуже, подумай, чи буде це приємно тій людині і чи принесе тобі радість чуже горе?» Будьте уважні до того, що відповість ваша дитина, як далеко вона зайшла в своїх роздумах на цю тему. Познайомте її з правилом «Поступай так, як хочеш щоб поступали з тобою». Корисно розбирати різні ситуації, використовувати для прикладу дитячі оповідання на цю тему. Дитина повинна твердо засвоїти, що за крадіжку обов’язково буде покарання, що вона приносить моральні страждання, а володіння украденою річчю не завжди приносить те задоволення, яке хотілося б отримати.

Як правильно себе поводити, спіймавши «крадія»:

  • ніколи не з'ясовуйте нічого на «гарячу руку»;
  • ніколи не звинувачуйте дитину в крадіжці, навіть якщо крім неї більше нікому. Виключення – коли ви застали її на місці злочину, але і в цьому випадку добирайте слова. Дайте дитині зрозуміти, як вас це засмучує. Спокійна бесіда, обговорення ваших почуттів, сумісний пошук вирішення будь-якої проблеми, краще, аніж вияснення відносин.
  • залишайте малюку шлях до відступу. Якщо ви впевнені, що річ взяв він, але йому важко в цьому зізнатися, підкажіть, що те, що він взяв можна непомітно покласти на місце. Так, для маленьких дітей підійде наступний хід: «У нас вдома, мабуть, завівся домовинок, давай поставимо йому гостинці, а він подобрішає і поверне нам пропажу».
  • украдену річ необхідно повернути хазяїну, але не обов’язково заставляти дитину це робити самостійно, краще піти разом з нею.
  • звертайте увагу на те, з ким дитина дружить. Вона могла потрапити під поганий вплив.

 

         Таким чином, завдання батьків вчасно, а головне правильно

відреагувати на вчинок дитини,

щоб зберегти щирі й довірливі відносини з дитиною,

дозволити їй повірити в свої сили.

Питання батьків: «Моїй дитині 5 років. Останнім часом я стала помічати чужі дитячі речі – іграшки. На мої питання: звідки ці іграшки, хлопчик відповідає: «Я взяв погратися». Цей момент є проблемним? Як поводити себе в цій ситуації?
Відповідь психолога:
      «Давайте згадаємо: практично у кожного з нас коли небудь з’являлося бажання присвоїти щось чуже, інколи ми навіть говоримо це в голос: «Добре було б банк пограбувати чи ювелірний магазин», чудово розуміючи,  що ніколи не підемо на це. А інколи батьки дійсно дозволяють собі взяти на очах у дітей щось чуже: яблука з сусідського саду, газети з чужого ящика і т.п. На жаль, і наша культура останнім часом пропагандує дещо інші цінності (благородні розбійники, насилля в ім’я добра та ін.)
Що відчувають батьки коли зустрічається з дитячими крадіжками? Розгубленість, страх, сором. І, природньо, виникає питання, як себе вести і що робити в цій ситуації.
Діти, до моменту оцінки їх вчинку дорослими, не розуміють, погано вони вчинили чи добре. В два роки малюк не усвідомлює, що є чужа власність, для нього все спільне, але в п’ять – сім років крадійство говорить про певні пробіли в моральному вихованні (мова не йде про дітей, що живуть в неблагонадійних сім'ях) і для батьків це дзвіночок, щоб замислитися: чи все в порядку у дитини, чи не відчуває вона дискомфорт, можливо, навіть і в сім'ї (холодність, байдужість безпосередньо до дитини, незадоволеність її життєвих потреб, відчуженість між батьками і т.п.). Можливо таким чином, дитина хоче привернути до себе увагу батьків, навіть ось таким негативним способом.
       Звичайно, краще попередити крадіжки, виховуючи у дитини правильне відношення до чужої власності, обов’язково звертаючи увагу дитини на переживання людини, яка втратила щось. «Буде тобі приємно, якщо хтось візьме без дозволу твою улюблену іграшку? Якщо тобі захочеться взяти щось чуже, подумай, чи буде це приємно тій людині і чи принесе тобі радість чуже горе?» Будьте уважні до того, що відповість ваша дитина, як далеко вона зайшла в своїх роздумах на цю тему. Познайомте її з правилом «Поступай так, як хочеш щоб поступали з тобою». Корисно розбирати різні ситуації, використовувати для прикладу дитячі оповідання на цю тему. Дитина повинна твердо засвоїти, що за крадіжку обов’язково буде покарання, що вона приносить моральні страждання, а володіння украденою річчю не завжди приносить те задоволення, яке хотілося б отримати.

Як правильно себе поводити, спіймавши «крадія»:

  • ніколи не з'ясовуйте нічого на «гарячу руку»;
  • ніколи не звинувачуйте дитину в крадіжці, навіть якщо крім неї більше нікому. Виключення – коли ви застали її на місці злочину, але і в цьому випадку добирайте слова. Дайте дитині зрозуміти, як вас це засмучує. Спокійна бесіда, обговорення ваших почуттів, сумісний пошук вирішення будь-якої проблеми, краще, аніж вияснення відносин.
  • залишайте малюку шлях до відступу. Якщо ви впевнені, що річ взяв він, але йому важко в цьому зізнатися, підкажіть, що те, що він взяв можна непомітно покласти на місце. Так, для маленьких дітей підійде наступний хід: «У нас вдома, мабуть, завівся домовинок, давай поставимо йому гостинці, а він подобрішає і поверне нам пропажу».
  • украдену річ необхідно повернути хазяїну, але не обов’язково заставляти дитину це робити самостійно, краще піти разом з нею.
  • звертайте увагу на те, з ким дитина дружить. Вона могла потрапити під поганий вплив.

 

         Таким чином, завдання батьків вчасно, а головне правильно

відреагувати на вчинок дитини,

щоб зберегти щирі й довірливі відносини з дитиною,

дозволити їй повірити в свої сили.