Навчання музиці

    Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?"; "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

   Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

    Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

    Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДИТЯЧОМУ САДКУ!

1. Виховувати у дітей інтерес до музики.
2. Збагачувати музичні враження дітей, знайомлячи їх з різноманітними музичними творами.
3. Ознайомлювати дітей з елементарними музичними поняттями, навчати найпростішим навичкам у   всіх видах музичної діяльності –      слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах; щирості, природності і виразності виконання  музичних творів.
4. Розвивати емоційну чутливість, сенсорні здібності та ладо-висотний слух, почуття ритму формувати співочий голос та виразність рухів.
5. Розвивати творчу активність у всіх доступних дітям видах музичної діяльності: передачі характерних  образів в іграх та хороводах; використанні вивчених танцювальних рухів у нових, самостійно знайдених сполученнях; імпровізації маленьких пісень, розспівок. Формувати самостійність, ініціативу та прагнення застосовувати вивчений репертуар у повсякденному житті, музиціювати, співати, танцювати.

Навіщо дитині потрібна музика.

На це запитання відповідають не педагоги, а й батьки. Звісно, скажуть вони, ми хочемо бачити своїх дітей всебічно розвиненими, гармонійними особистостями. Але що саме приховується за цими словами? Загальне уявлення, звичайно, є у всіх, але у кожного своє.

Нині ситуація в дитячий музичній педагогіці нагадує вислів з однієї казки: „піди  туди, не знаю  куди”. Але ж деякі талановиті, творчі педагоги самі знаходять незвичайні, цікаві форми роботи з дітьми. Їх успіх у музичному вихованні пояснюється розумінням інтересів і потреб дитини.

Діти, в свою чергу, завдяки таким педагогам, розкривають свої серця, перетворюючись у ельфів, які розуміють „мову вітру і квітів”, а також „бачать музику” і „танцюють вірші”. Такі педагоги вносять у практику музичного виховання свій досвід, і батьки бажають віддати саме до них свою дитину.

А що робити іншим музичним педагогам, які хочуть дещо змінити у своїй роботі? Вихід є – потрібно навчитись працювати по-іншому, взяти за основу педагогіку, в якій не дитину пристосовують до методики, а методику до дитини.

Не можна ввечері лягти спати однією людиною, а вранці прокинутись іншою. Тому і неможливо усе змінити миттєво. Ключем до розвитку дитячої музичної творчості може бути система К.Орфа, основними тезами якої є:

• ставитися до дитини, як до особистості, поважати її та приймати будь-які її індивідуальні вияви;
• створювати на заняттях атмосферу гри.

Елементарне музикування з інструментами К.Орфа як одна з найцікавіших форм музичної діяльності дошкільників вже практикується муз керівниками в дитячих садках.

Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не помічають тієї великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування.

Добре розуміючи, що будь-яке музикування неможливе без попередньої копіткої роботи з оволодіння елементами музики, потрібно на кожному занятті поєднувати елементарне музикування з навчанням найпростіших елементів музичної мови. Проте головним є саме музикування, бажання дітей „спілкуватися” з музикою, співати та грати колективно, дістаючи від цього задоволення.

Головні завдання, які повинен ставити перед собою музкерівник на занятті:

• допомогти дітям увійти в світ музики, відчути і пережити її чуттєво;
• сприяти практичному засвоєнню музичних знань;
• створити передумови до формування творчого мислення;
• розвивати творчу уяву та фантазію дітей;
• формувати у дітей риси характеру, що сприяють самоствердженню особистості, самостійності та свободи мислення, індивідуальності сприйняття.

Ефектним є поєднання музичної педагогіки К.Орфа з сучасними методами дитячої музичної педагогіки. Допомагають у розв’язанні завдань виховання творчих музичних здібностей дітей два основоположних методи – метод активізації творчих здібностей дитини та метод моделювання музичної мови.

Метод активізації творчих здібностей – це керована педагогом дитяча творчість та створення умов для її вияву, що сприяє формуванню креативності та незалежності мислення.

Метод моделювання – це спосіб або механізм навчання дітей музичної грамоти. Моделюватись різними способами можуть ритмічні та звуковисотні відношення, темп, ритм тощо. Без використання моделювання надто складно навчати дітей елементів музичної грамоти.

Заняття з розвитку творчих музичних здібностей дітей слід проводити, поєднуючи два таких важливих розділи, як навчальне та творче музикування.

1. Навчальне музикування – це ознайомлення дітей з найпростішими елементами музичної мови та навчання дітей вмінню практично використовувати їх у роботі над формуванням звуковисотного слуху та метро ритму.
2. Творче музикування – це імпровізаційно-творча „гра в музику” в найрізноманітніших формах, поєднуючи музику, мову та рух. Мета цього музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання дії. Саме тому воно формою та змістом більшою мірою відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам ігрових методик, наявних у світовій практиці.

Основними видами діяльності на заняттях з елементарного музикування є: спів, гра на дитячих музичних інструментах, мовно-ритмічні ігри та вправи, творчість у пластиці та русі. Окремо потрібно розглянути такий розділ, як активне слухання музики. Сучасна дитяча музична педагогіка дедалі частіше рекомендує не просто пасивно слухати музику, а поєднувати сприйняття музики з будь-яким рухом. Слухати музику і одночасно і одночасно чути її, реагувати діями на окремі її елементи – метр, ритм, динаміку тощо – це і є активне слухання музики. Починати творчі музичні заняття можна з комунікативних ігор. Що таке комунікативні ігри? Це ігри для формування навичок спілкування дітей. Такі ігри допомагають не тільки створенню відповідної атмосфери на занятті, а й вирішують цілий комплекс педагогічних, моральних, та психологічних завдань. Це свого роду розминка, що залучає та заохочує всіх дітей до спільної діяльності. Багатим і мудрим джерелом таких комунікативно-рухливих ігор є український фольклор, як поетичний, так і музичний.

На музичному занятті дитині потрібно дати можливість бути самим собою. Дітям потрібна музика, а не розмови про неї. Хіба це не найважливіше?

Тому головним на музичних заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес. Творчість дітей тут розуміється як вміння і бажання зробити щось по-своєму. „Зіграй, станцюй, як ти хочеш”, – ці магічні слова відчиняють перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати власне виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив) дає змогу дитині бути індивідуальною, неповторною.

Творче музикування допомагає грати багатопланово – грати і грати: грати на інструментах з елементами музики ( ритмом, тембром, динамікою), грати один з одним, розігрувати сюжети пісень, грати разом, створювати ту неповторну атмосферу спілкування, в якій всім затишно і весело.

Велику увагу на музичних заняттях приділяють музикуванню з використанням „звуків жестів”. Звукові жести – це гра звуками свого тіла: плескання, клацання, тупання, цокання. Ці „інструменти”, якщо їх можна так назвати, надані людині природою. Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, можна запропонувати його озвучити. На допомогу приходять „звучні жести”. Діти розуміють, що вірш можна декламувати і водночас плескати руками по колінах або клацати пальчиками першу частину, а другу тупати ногами. Можна лише уявити собі, скільки варіантів складають діти! цей вид музичної діяльності доступний, і важливо те, що він розвиває творчі здібності кожної дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і рухом.

Результатом творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, правильно організовані муз керівником, допомагають практично вирішити питання, важливе для музичної педагогіки, – вчити і виховувати через творчість. Дитячі імпровізації є колективними. Вони дають можливість кожній дитині знайти своє місце, незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже невеликою, або й навіть простою. Але важливою є участь у музикуванні.

Окремо потрібно наголосити на музичних інструментах. Використовуючи звичайні, фабричні інструменти, потрібно використовувати також інструменти, виготовлені з природного матеріалу. Музичні іграшки допомагають дитині зрозуміти, звідки і як саме народжуються звуки. Ігровий світ можна озвучити звичайними ігровими інструментами. Наприклад, прокидається вранці сонечко – легеньке побрязкування на залізній паличці. Голос кікімори діти можуть показати, зігравши на звичайному свистку.

Творчо підійшовши до використання саморобних музичних інструментів, можна навіть озвучити якусь казку.

Ожин з видатних західних психологів А.Маслоу пасав: „Ми мусимо вчити дітей бути творчими особистостями, здібними до сприйняття нового, а також до вміння імпровізувати”. Нам нині потрібно виховувати дитину, яка відчуває себе сильною, сміливою. У час швидких змін діти мають вірити в свої сили, не боятися пробувати і помилятися, варіювати, аж поки не буде знайдено правильне рішення.

Як розвивати музичні здібності дитини?

Музика для малюка – чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна чутливість.

Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики? Ці й багато інших запитань ставлять батьки. Що ж, знати це справді дуже важливо.

На думку вчених музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, окремими рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!

Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах.

Насамперед треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, заколисовувала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала.

Ось ви ввімкнули програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка тощо.

Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені.

Чим частіше звучить музика, доступна дитині, вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.

Як пояснити дитині необхідність занять музикою?

Знаєте ви, що ще перебуваючи в утробі матері, дитина може слухати музику. А по досягненню 18 тижнів, слух стає досконалим. Малюк семи місяців, перебуваючи в маминому животику, може стати справжнім меломаном!

Справді, майбутні малюки дуже люблять класичну музику, давно помічено, що твори Вівальді здатні заспокоїти дитину, Бах і Брамс збуджують і тонізують.

Якщо малюк почує звуки важкої музики, це викличе у нього дискомфорт, і він починає вести себе неспокійно. Класична музика благотворно впливає на розвиток плоду і самопочуття мами.

У житті багатьох батьків виникають питання, чи є сенс навчати дитину музиці і головне, як пояснити дитині необхідність занять музикою? Спробуємо розібратися в цих хвилюючих питаннях. Перше що повинні знати батьки, це те що – музичний слух є у всіх дітей. Однак в одних цей слух виражений більш яскраво, в інших навпаки, це потрібно знати всім, хто в більшості думає, що музичного слуху у нього ніколи не було і не буде. Всупереч розхожій думці, музичним слухом мають все, практично кожен з нас. Що б дитина “привчався” до музики, необхідно займатися з ним з раннього дитинства, прищеплювати інтерес до музики. Окрім музичних ігор з дитиною, відвідуйте концерти класичної музики. Основне навчання в музичній школі – навчання класичній музиці. Підійдіть разом до оркестровій ямі, покажіть йому інструменти, розкажіть дитині про них, поясніть, як вони називаються. Багато фахівців вважають, що прослуховування класичних творів, позитивно позначаються на діяльності нервової, травної, серцево-судинної систем. Ця музика має розслаблюючим ефектом, а може і стимулювати розумову активність і фізичну діяльність. І чим раніше почнеться прилучення до класики музичних творів, тим більше в нього можливостей полюбити її.

У житті дитини існує два періоди, коли він починає проявляти інтерес до музики та гри на музичних інструментах. Це період між 8 і 9 роками і вік повноліття. Як правило, в дитинстві цей період сильний, але не тривалий. У цьому віці можна перевірити можливості дитину грати на музичних інструментах. Якщо ви вирішили віддати дитину в музичну школу, добре за деякий час до надходження найняти йому досвідченого викладача, що б дитина успішно і без проблем здав всі музичні тести при вступі до школи. Спеціально створена комісія в музичних школах, прослуховує дітей і відбирає для навчання більш музично розвинених. Часто батьки стикаються з проблемою, що через два три роки навчання дитина більше не хоче займатися, втрачається інтерес до занять музикою, а з цим стикаються практично всі. Необхідно розібратися, чому дитина втратив інтерес до занять музикою. Можливо, дитина перевантажений заняттями, може бути у нього не складаються довірчі відносини з викладачем? Найбанальніші та поширені причини – лінь і перші складнощі. Якщо дитині не пояснювати не зрозумілих йому речей у музиці, не допомагати в освоєнні музики, і дати зрозуміти що він у будь-який момент може кинути навчання – він неодмінно так і вчинить. Але якщо він буде усвідомлювати, що заняття музикою не менш важливі, ніж навчання в школі, він обов’язково закінчить музичну школу і ви ніколи про це не пошкодуєте.

Однак необхідно також знати, що гра не на всіх музичних інструментах з раннього дитинства, рекомендується фахівцями. Спробуємо розібратися у спектрі можливостей музичних інструментів.

Фортепіано. Це класичне музичне виховання, може залучити багато дітей. Однак пам’ятайте, що навчання гри на піаніно вимагає неймовірного терпіння, успіх досягається наполегливою і довгим працею. Зате коли дитина освоїть гру на піаніно, він отримає одне головна перевага – зможе вільно вибирати музичні стилі. Ще один вагомий плюс на користь піаніно, це те, що навчання на цьому інструменті не представляє значних труднощів.

Про флейті. Для новачків флейта ідеальне початок. Оволодівання флейтою відбувається по нескладній техніці, тому швидко навчившись грати мелодії на флейті, дитина може швидко досягає успіху. Вартість флейти не висока, а її звучання не доставить вам проблем займатися музикою вдома.

Гра на ударних інструментах. Активні і неспокійні діти з задоволенням грають на ударних, що дозволяє їм “випустити пар”, а тихі та спокійні захоплюються грою до самозабуття. Освоївши основи, дитина швидко починає самостійно грати різні популярні поп і рок-твори, особливо актуально це для підлітків. Крім того гра на ударних відмінно розвиває ритм.

Духові інструменти, такі як саксофон, труба, тромбон і кларнет, вимагають гарної моторики губ і сильною роботи легенів. На таких інструментах рекомендується грати з з 9-11 років.

Струнні інструменти. Звучання скрипки і віолончелі заворожує багатьох дітей. Але для освоєння такого інструменту, необхідний цілий ряд необхідних якостей, крім нескінченного терпіння. Якщо у вашої дитини хороший слух і спритні руки, спробуйте запропонувати йому гру на струнних, але будьте готові, що навчання гри на такому інструменті довгий процес, вам і вашій дитині доведеться запастися терпінням, щоб домогтися перших результатів.

І самий популярний інструмент, після піаніно-це гітара. Найпростіші акорди звучать красиво і зрозуміло. Уміння грати на гітарі забезпечить вашій дитині велику увагу з боку однолітків.

Займаючись музикою, дитина привчає себе до щоденного праці, в ньому виховується сила волі, посидючість і терпіння. Музика навчить дитину чути і слухати, бачити і дивитися, краще відчувати. Заняття музикою збагатять його внутрішній світ, буде емоційно насичувати його, а отже зробить його більш цілеспрямованим і всебічно розвиненим. Музика вчить просторовому поданням, образному мисленню і щоденного копіткій праці.

Обережно:  захворювання дитячих голосових зв′язок!

В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Якнайскоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.

Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:

• уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;
• не співати під час хвороби;
• не співати на вулиці у холодну пору року;
• обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв,категорично заборонити дітям вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.

На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі!

Естетичне виховання дитини

засобами музики та художнього слова.

         Шлях людини  в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє, коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти і предмети. Все це викликає в неї почуття задоволення. Слово «гарно» рано входить у життя дітей. Уже з першого року життя вони чують пісню, казку,розглядають малюнки  разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова казки мусить бути народна; це коштовна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

       Щодо виявлення дітьми своїх естетичних емоцій, то звісно, вони будуть  відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільні.

        Естетичне сприйняття дійсності дітьми раннього віку має свої особливості.

       Основними є чуттєва форма речей – їх колір, форма, звук. У цьому розвиток естетичного  сприйняття великої сенсорної культури.

        В перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише, що не будь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюнки усе більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особисті  нахили.

        Та є такі відтінки почуттів, які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.

     Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

     Музичні заняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

     З вмілого добору матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечуються розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

       Чому діти  так люблять гру?  Чим вона приваблює їх Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м’ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками?

       Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність , адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

       Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює  різноманітні знання, набуває вмінь, готується  до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі і батьки.

       Якщо малюка просто  попросити посидіти спокійно, це йому вдається  важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокій на якийсь час забезпечений,відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються  якості, які матимуть дуже важливе знання для особистості в дорослому житті.  Гра дає малятам відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

        Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування в малюків певних комунікативної поведінки.

         Малята полюбляють гри  в яких головний персонаж виконує певні дії.

         Ці ігри розвивають взаєморозуміння до іншої дитини, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, його прохання.

         Часом забуваємо, що творчість дитини – це необхідна форма самоутвердження, без якої їй не вирости в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

         Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності  –  наявність у дитини знань про оточуючі предмети (їх призначення, якість, естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь добавити «еліксиру», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажатиме продовжити її, то можна дійсно радіти.

        Діти наскільки вживаються в роль своїх героїв, що навіть уже не граючись, відчувають себе в ній.

       Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

       Який малюк у грі, таким він буде і в праці, так вважав.